Таємна опора

Діти роблять все назло. Діти плачуть у найнепідходящих умовах. Брешуть, смітять, лінуються, сміються в обличчя. Горлають, коли треба мовчати, і мовчать у відповідь на прості питання про справи. Книга Людмили Петрановської “Таємна опора. Емоційний зв’язок у житті дитини” має відповіді на наше емоційне “чому?!”. Віднині й українською.

Сюжет

Це нон-фікшн видання, отже сюжету не має. Текст відомої російської психологині-популяризаторки теорії прив’язаності дітей до батьків і других до перших. Книга поділена на розділи за віком дитини: від народження до року, від року до трьох, від чотирьох до семи… закінчується розділом “Після дитинства”. Окремі розділи присвячені кризовим рокам – один, три, шість-сім.

Враження дорослого

Про твір

Із життєствердною усмішкою пані Петрановська пояснює поведінку дитини: чому вона плаче й радіє, що відчуває в тих чи тих типових ситуаціях, чому не чує нас і робить, як нам здається, все навпаки (а нам це лише здається). Тут аргументовано розказано, чому не працюють шльопанці й ляпаси, крик і куток стратегічно. І пояснено на пальцях, чому такі методи начебто спрацьовують тактично. Дуже важливо для книги про виховання: ця не плекає почуття провини за свою непродуману поведінку.

Психологи проводили дуже меткий і простий експеримент: дітям різного віку ставили питання: “Ти великий чи малий?”.
І от трирічки, усі як один, відповідають: “Я великий!” А п’ятирічки: “Я маленький”. Потім це повториться у підлітковому віці, у наступній кризі сепарації.
У тринадцять років всі стверджують: “Я вже геть дорослий”. А в шістнадцять: “Ще ні”.

Коли розумієш усе це, виживати з дитиною значно легше. Легше ≠ просто! Підозрюю, у психологічних книгах розчаровуються ті, хто шукає там готових відповідей: що робити, як казати, куди йти. А такого навіть психолог на індивідуальному прийомі не скаже. Психологія – для того, щоб підштовхнути нас розібратися самим. Якщо про це пам’ятати, то “Таємна опора” допомагає зрозуміти дітей.

Книга не вберегла мене від багатьох проблем у спілкуванні зі старшим сином. Нарешті можу це сказати, щоб не здавалося, наче ми ідилічно зранку до ночі читаємо й обговорюємо книги. Ні, навпаки: читання – одна з небагатьох точок перетину наших із ним інтересів, саме тому мені приємно вести цей блог. “Таємна опора” не змінила мене чи його і не так відповіла мені на питання “що робити”, як на запит, яких помилок робити не варто. Менший син краще “вписується” в сучасну психологію і про нього книга розповідає ще більше. Я все одно допускаюся деяких описуваних помилок (наприклад, зриваюся на крик), але значно менше, ніж могла б і не тішуся ілюзією про їх користь.

Теорія прив’язаності – це не про заборону на вихід з дому без дитини, лиш дотично вона пов’язана з тим, чим дитину годують, де разом чи окремо сплять батьки і скільки працюють. Мені дивно це писати, але в тих небагатьох батьківських інтернет-спільнотах, до яких я зазирала, регулярно проводять саме такі паралелі. Мабуть, не розібравшись, приписують апологетам теорії твердження, начебто запорука успіху у вихованні – цілодобова фізична прикутість батьків до дітей. Натомість теорія, сповідувана авторкою, – про прив’язаність емоційну.

Так багато дорослих на питання психолога “Чи були для Вас батьки джерелом підтримки, захисту й турботи?” здивовано зводять очі і знизують плечима: “Ні, звісно. А що, так буває? Вони кричали в основному. Били іноді. Хотілося лише, щоб відчепилися”.
Не думаю, що хтось із нас мріяв про такі стосунки зі своїми дітьми.

Про українське видання

Людмила Петрановська – росіянка і пише російською. Я читала цю книгу в оригіналі, а тепер її переклала Олена Рибка у співпраці з видавництвом “Vivat”.

Перевага Петрановської – в простій манері оповіді, у жвавих реченнях без моралізаторства, читаєш з відчуттям “мене розуміють, я не самотній у своїх переживаннях”. Переклад не розгубив цих переваг, українською текст читається так само легко (ну, якщо вас не вантажить психологія як така).

На дорослому виданні не гріх зекономити, тому книга не містить ілюстрацій, надрукована на сіро-жовтавому папері (обожнюю його запах!), зате коштує 99 грн у видавництві (дешевша за російськомовну!). Формат невеликий, зручний, щоб класти книгу до сумки/рюкзака/багажника візочка.

Якби мене запросили на американ-стайл вечірку перед народженням малюка, я б непатріотично подарувала 2 книги: “Таємну опору” й педіатрію Сергія Бутрія (чекатиму й на її переклад). Хоча я вважаю, що Петрановську не пізно прочитати навіть тоді, коли діти вже від вас з’їхали.

Я пораділа з того, що за результатами минулотижневих розпродажів, україномовна “Таємна опора” увійшло до топ-35 покупок на “Yakaboo” (а разом з нею “Кролячі історії”, “Велет-грушка” і “Світ тварин”). Сподіваюся, вона робитиме наше суспільство толерантнішим до дітей. Я вважаю, що деякі роботи з психології мають бути обов’язковою частиною шкільної програми (разом з ПДР і першою меддопомогою). З теоріями можна не погоджуватися, але їх не можна ігнорувати. Ця книга мала б там бути, на мій погляд.

Чого вчить:

• розуміти дитячу поведінку: причини плачу, непослуху, агресії тощо;
• враховувати вікові особливості дитини у спілкуванні з нею;
• прислухатися до себе, оцінювати рівень заряду внутрішньої батарейки;
• може допомогти у покращенні стосунків батьків зі своїми батьками.

Іще від Людмили Петрановської українською:

• Що робити, коли… – Харків : Vivat, 2017. – 144 с. – Книги з чудовими практичними порадами щодо дій у надзвичайних ситуаціях: чіпляється незнайомець, стало жарко чи холодно, дражнять однолітки тощо.
• Що робити, коли… 2 – Харків : Vivat, 2018. – 144 с. – Другий том порад на випадок, якщо: спалахнула пожежа, вимкнули світло, ти поранився, тобі важко вчитися, пропонують наркотики.

Схожі книги:

• Амонашвілі, Шалва. Мистецтво родинного виховання. – Харків : Школа, 2017. – 400 с.
• Бикова, Анна. Секрети спокою “лінивої мами”. – Київ : Book Chef, 2018. – 288 с.
• Бронсон, По; Меррімен, Ешлі. Батьки в шоці: новий погляд на виховання. – Харків : Фабула, 2018. – 400 с.
• Гресь, Анна. Як пригорнути кактус? Книга для батьків, які хочуть зрозуміти своїх підлітків. – Харків : 4Mamas, 2017. – 208 с.
• Корчак, Януш. Як любити дитину. – Харків : Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, 2016. – 208 с.
• Курсінка, Мері Шіді. Виховання надзвичайної дитини. – Київ : Наш формат, 2016. – 432 с.
• Медіна, Джон. Правила розвитку мозку дитини. – Київ : Наш формат, 2018. – 320 с.

За фото вдячна Анастасії Сумцовій.